Першим тонармом , який мене зацікавив став SME 3012. У зв‘язку з плутаниною щодо його варіацій, вирішив висвітлити певні нюанси.
Один з найвідоміших тонармів, вироблявся з 1959 року безперервно практично 40 років.
Всього було 3 варіанти SME 3012- перша, рання версія, яких було випущено близько 600 штук і які збиралися виключно вручну. Користуються надзвичайно високою колекційною цінністю (на аукціонах продаються всередньому утричі дорожче, ніж series II). Дуже важкий тонарм. Трубка зроблена з товстої сталі, ножі теж стальні. В плані звуку представляє собою інтерес лише при використанні з важкими картриджами на кшталт ortofon SPU. З нюансів- відсутній заводський антискейтинг.
Наступною була Series II- дуже універсальний тонарм, який підходить до величезної кількості абсолютно різних голів. Виготовлявся до 1972 року. Ефективна маса = 14г. Трубка зроблена з товстого алюмінію, ножі стальні. В мережі є досить велика кількість інформації щодо його апгрейдів. Найпоширеніші модифікації – заміна внутрішньої розводки арма, заміна ножів на бронзові, встановлення антирезонансної вставки з бальси.
Бронзові ножі 
Бронзові ножі 
Оригінальні ножі
Далі, у 1981 році було випущено SME 3012R. Цей тонарм вже суттєво програвав по якості першим двом. Трубка знову стала стальною, як у першого покоління, однак товщина сталі зменшилась до 0,25мм, завдяки чому ефективна масса тонарму залишилась аналогічною минулому поколінню. Ножі та ще деякі елементи замінили на пластикові.
Шели, якими комплектувалися SME 3012
shure/sme series II > series ІІ > 3012R > рідкісний варіант зі слотами